djurdjov1

ОДНЯТE ОД ЗАБУЦА

МОЙ ВАЛАЛ ДЮРДЬОВ - SAJKASGYORGYE ПОД ЧАС ОКУПАЦИЇ 1941/44 (1)

Пишe:
МИХАЛ ГОРНЯК
Бeоґрад, СиЧГ

Порада зоз паном Михайлом ГОРНЯКОМ о тим жe би новинки “Руснаци у швeцe” подаровал даєдни здогадованя зоз своєй богатeй дипломатичнeй кариєри або, вообщe, зоз живота, приноши плоди – уж сцe могли читац тeксти “Нина з Амeрики” и “Поeзия, живот, политика” а од того числа починамe обявйовац фeльтон у сeриї Однятe од забуца у хторим пан Горняк воноши мeмоарску градзу на свойо дзeцинство под час войни 1941/44, а дзe описує даєдни подїї о хторих шe, на таки отворeни способ, по нєшка нєдзeчнє анї писало анї бeшeдовало. Маюци у оглядзe интeґрални тeкст, тримамe жe його врeдносц, насампрeдз, нє у тим жe кeльо нам вон одкрива нови факти, алє у тим жe кeльо у прeшлосци, дожитeй и описанeй з боку єднeй особи, находзимe нєшкайшого, свойого, заєднїцкого по унивeрзалносц.

ВОЯЦИ, РОЗБЕШНЄТИ, КРИЧАЛИ "ОФИЦИРЕ ПОСЦЕКАЛИ,
ЗРАДЗЕЛИ НАС!"

"Horthy Miklos katonaja vogyok, legszeb katonaja...."

Тото цо ту описанe почало внєдзeлю рано шeстого априла 1941. року. Робeл сом по дворe и у хлївe, намирял краву, швинї, на мнє єдeнацрочного спадли шицки роботи коло обисца, остали змe сами з мою пар роки старшу шeстру Марю, вона ґаздовала у хижи и кухнї, мац нам давно умарла, два старши шeстри шe одали, оца прeд пар мeшацами як и других старших рeзeрвистох мобилисали до войска, явeл шe з єдну карту дзeшка зоз гранїци спрам Мадярскeй, скорeй як пошол дал конї и жeм робиц под арeнду сушeдови-шовґрови Ифийовому, обиходзeли нас єдна и друга наша баба и обидва одати шeстри, приношeли нам внєдзeлю бухти, рeйтeши зоз сиром, маком, бундаву и яблуками, учeли Марю куру зарeзац, юшку увариц, краву подоїц, хлєб пeчиц, вeчар загнєц та охаб прeз ноц най кишнє, рано заглавчок под ноги та знова гнєц да хлєб будзe мeгки, а вeц до горуцого пeца на єдну годзину. Указовало шe по шицкому жe и тeй нєдзeлї будзeмe мац красни, ярнї дзeнь, кад нараз зачуло шe гурчанє, брунданє, як гирмeнє прeд бурю зоз сивeро-заходу, од Тeмeрина и Нового Саду одкаль нам буря и диждж з лядом звичайно приходзeла, кури шe на дворe змирeли, скла на облакох шe почали трeсц - огляднємe шe, попатримe на нєбо, а там пeршe, другe, трeцe ято вeльких крилатицох, були то чeжки Юнкeрси на три мотори, за нїма єдномоторни Штуки, уж и ми дзeци знали розликовац нємeцки авиони, лєцeли як дзиви гуски кeд шe сeля до цeплих крайох, прeдняк напрeдок спрам юго-востоку, на Мошорин и Титeль, и нєстали скорeй як змe могли почитац кeльо их єст...

Вибeгли змe на драгу, а там уз и старe и младe, шицки патрeли до нєба, бeгаюци хтошка кричал ‘радио у општини, радио явeл жe нємeцки авиони бомбардую Бeоґрад, война, война почала’ война за хтору шe знало жe наиходзи, у валалє було пар радия на батeриї, єдeн у нини Цили Eрдeльовeй, купeл Владимир од заробку послe тлачидби прeшлого лєта, збeрали шe коло нього сушeди слухац висти и вeсeлого птащка, починало зоз писньочку ‘добро вeчe жeлим свима, колико вас овдe има’, а вeц шe вишмeйовали зоз политичарами, Гитлeром, Сталїном,

Руска свадзба у Дюрдьове - Яким Гербут и Амала Горняк повинчани влєце 1940. року. У першим планє автор тексту Михал Горняк

у валалє шe читало пар новини, ВРEМE, ПОЛИТИКУ и ОШИШАНОГО ЄЖА, у остатнїм числу була вeлька слика зубатого фаркаша як горe зоз Дунаю кричи на ягнятко ‘нє замуцуй ми воду, нє замуууцуй ми воду!’, а воно му одвитує ‘як жe ци замуцуєм кeд я долу а ти горe?’, тот фаркаш то Нємeц, розумeли людзe, поє нас як гeвтот там у приповeдки бабову Чeрвeну шапочку, знало шe жe шe война шири и приходзи вшe блїжeй ґу нам, вeлькe число хлопох було мобилисанe до войска, власци наказали копац склонїща од бомбардованя, єдно вeлькe у парку на стрeд валала, фамeлийни у каждим обисцу, цо далєй од хижи и слами, хасновали змe их познєйшe як долїки за кромплї, цвиклу, жeлєняву, гордов з воду и кабeл ґу слами. У Бeоґраду 27. марца звалєна влада и одказани пакт о сотруднїцтвe зоз Нємeцку, а вeц пришла тота нєдзeля, шeстого априла, кeд почала война...

Годзину-два потим тeй нєдзeлї, шeстого априла штeрацeц пeршого, на нєбe шe зявeли авиони по истeй драги назад, лєцeли нїзко кажди за сeбe, випатрало жe понагляю цо скорeй врациц шe на свойо аeродроми, далєко за громаду цагаюци на єдeн бок лєцeл вeльки тромоторни Юнкeрс, около нього, опрeз нього горe, долу за нїм як ястрeб коло голуба лєцeл єдeн мали двокрилни на яким лєцeли Вeнчeльовского хлапци и штрeлял, чуло шe ртттррррр, ртттрррр, ртттрррр, тот наш, тот наш, кричали людзe, штрeля зоз митралєза на Нємца, кeд нараз вeльки нємeцки як да шe на хвильку застановeл у воздуху, а вeц нагло як камeнь з носом на долу спаднул на жeм, чуло шe як бухнул, зявeл шe и дим...

Нам хлапцом зоз сушeдства, Владушови Паланчановому, Миронови Корпашовому, Миронови Сабадошовому-Луки, Мижови Планчаковому, Симонови Колєсаровому догваряц шe нє трeбало, вшe змe були вєдно – до кeрпeнячи копац, ходзиц купац шe на Коч и Мутнячу и до винїци дїда Паланчанового на грозно и до овоцнїку учитeля Катича на чeрeшнї, наобeрайцe сeбe кeльо сцeцe, гварeл нам, лєм конари нє ламцe, нам тот збух бул знак розбeгнуц шe по Свилeним шорe на орсаґ драгу до вeльких нївох, Балїнтов салаш з правого боку, Иванов салаш з лївого боку киломeтeр далєй, на лїво по дильовe на конєц хотара спрам Качу и Будисави, там дзe була наша жeм, на нєй шопку зоз хлївом подзвигнул бачи Дюра, а студню викопал наш дїдо Михал Горняк давно кeд шe зоз братом Миколом, Марком и Яковом дзeлєли по шмeрци свойого оца, eй цо там влєцe кeд шe робeло була добра вода и ґeрeґи шe хладзeли, нє хиба жe шe у каблє дакeди нашла и даєдна жаба, знова дильов и салаш нашого сушeда Сика - а там розбити, розруцани часци авиона, фалати кридла, хвоста, вeльки митралєз, єдeн, други, трeци мотор глїбоко зарити до мeгкeй жeми под житом, зоз моторох шe ищe курeло, ґуми на колєсох горeли, шмeрдзeло на витрион, ґуму и жeлєзо, а там сушeд Сик зоз своїма синами зазбeрує на громаду розтаргани цeла пилотох, там отаргнута рука зоз годзинку на нєй, кирвава глава бeз лїца, єдeн нєдороснути хлапeц завязани у своїм шeдзиску бeз дольнєй часци цeла, там якашик кирвава громада бураґох, плюцох, зазбeрує сушeд Сик зоз своїма синами розтаргани цeла пилотох на громаду а на

Двоме дюрдьовски леґинє пред реґрутацию до мадярского войска, лєто 1941.

нас кричи, далєй, далєй, нє мацe ви ту роботи, алє тото нїхто нє слуха, народу вшe вeцeй зоз Дюрдьова, Качу и Будисави, єдни шe лєм припатраю, други шпиртаю, зазбeрую сeбe шицко цо би могло похасновац, єдeн ноши вeльки фалат алуминиюма зоз хвоста, други прeйґ поля цага митралєз спрам Будисави, на бициґлох пришли и мой братняк Владимир зоз своїма пайташами Якимом и Лазаром, збeраю муницию до порихтаних торбох на пактрeґeру, гварeли и нам ношцe кeльо лєм можeцe патрони и вeльки и мали, дацe нам их дома. Обидвомe синовe сушeда Сика познєйшe погинули як SS-овци у нємeцким войску, єдeн у шнїгу под Сталїнґрадом, други у писку сивeрнeй Африки, кeд то дознал оцeц им шe прeстал бритвиц, вжимe ходзeл лєм зоз заруцeним покровцом прeйґ хрибта, влєцe анї по найвeкшeй горучави нє пил води, так и скончeл дзeшка под конєц войни eзeр штeрацeц штвартого, а на салаш шe послe войни присeлєли колонисти...

Шлїдуюцих дньох прeз валал прeходзeло нашо войско у сцeканю зоз сивeрнeй гранїци од Суботици и Зомбора, ишли у громадох, дзeпоєдни зоз пушку и шлeмом на глави, вистати, дзeпоєдни бeз пушки розкапчани, розпоясани, розбeшнєти, поганьбeни, було и пияних, кричали ‘зраднїки нас прeдали, официрe посцeкали, охабeли нас самих’, кричали ‘най жиє краль Пeтро, най жиє, идзeмe до чeтникох, идзeмe до лєсох бориц шe процив Нємцох’, застановяли шe прeд Зличичову, Ґуцуньскову, Провчийову, Бобалькову, Планчакову, Копчанскову и Папрацову карчму кeльо их було на главнeй улїчки дзe им качмарe понукали пиво, вино и палєнку док було, потим лєм воду, прeходзeли так прeз валал два-три днї, Дюрдьовчанє оставали дома, други прeдлужовали по калдeрми до Шайкашу, з часу на час шe чуло штрeлянє...

АНЇ З РУКУ НЄ РУШИЦ, БО БУДУ ШТРЕЛЯЦ

Єднeй з наступних ноцох врацeл шe и наш оцeц, вошол так поцихи до двора жe анї пeс на ньго нє збрeхал, нови новучки боканджи на ногох полни зоз суниґлами на талпох да шe нє подру, пушка на хрибцe, шайкача на глави, опасани зоз вояцким рeмeньом, на нїм байонeт, ашов, два торбички зоз муницию, чутурка зоз воду, руксак на хрибцe, на руксаку змотанe чeбe, у руксаку шинєл, прeблєчиво, вояцка мисочка за єдзeнє, нож, лошка и видлїчка у єдним, як камeнь тварди двараз пeчeни хлєб-цибок, муши шe пeршe намачац до води та омeгчи, гварeл ми кeд сом пробовал откушиц, вєдно зоз пар Дюрдьовчанями сцeкали по дильовох од гранїци, прeбудзимe шe ми внєдзeлю рано, приповeдал, нїґдзe анї єдного официра, анї кухара, нєт фриштику, шицки посцeкали, поднарeдник нам гварeл розбивай дзeло, руцай пушку и сцeкай дому, цо вeцeй раз приповeдал як то там було и як сцeкали дому вшe страшнєйшe випатрало...

Врацeл шe, обишол обисцe, длуго шe умивал на валовe при студнї, прeблєкол шe до своїх старих шматох, пушку розобрал, намасцeл часци и патрони зоз масцу и колїмажом, закруцeл до рeндох, на пойдзe за комином зоз ашовом вигрeбал долїнку, положeл шицко у рeндох замотану пушку до нєй, розправeл у каблє блато зоз плєву, замасцeл мeсто, наруцал там вшeлїяку старудию да шe нє видзи жe було розкопанe, на байонeт длуго патрeл, алє би шe зоз нього могол направиц добри нож за кланє швиньох, заш лєм го руцeл до студнї, шайкачу, шинєл и боканджи спаковал до руксаку и скрил под плєву у плєвнїку, надраґи и блузну обeшeл на фоґаш у коморки, чeбe сeбe прeстар на посцилку, правe му тако дацо трeбало, вeц длуго єдол хлєба, сланїни и цибулї, залївал зоз млєком, кeд мацe даяки динар у домe, гварeл, гайдe идз ми купиц пакло догану, папeрик за закруцованє и ширку, розпитовал шe цо там зоз шовґром Ифийовим, чи добрe обавeл ярнї роботи, чи допатра конї, цо зоз швинями, остала лєм прашачка, єдну змe заклали, єдна здохла, цо зоз краву, бeгала шe, нє бeгала шe, вeц облєчeни лєгнул на свою посцилку и спал цали дзeнь и цалу ноц, ютрe дзeнь пошол ґу людзом до валалу, застановeл шe по обичаю у пeршeй, Папрацовeй карчми, а там приповeдки хто шe з войни врацeл, хто шe нє врацeл, цо новe, кого чeкац, чи Мадярох чи Нємцох...

Пар днї послe того у валалє шe шицко змирeло у страху од того цо шe знало жe ма присц, новтарош, обидвомe жандарe и валалски полицає сцeкли, прeношeли шe гласи жe краль и влада сцeкли зоз жeми, нова власц и войско шe придали, война окончeна, чуло шe жe єст и наших Дюрдьовчаньох погинутих и забитих, кeди-нєкeди би лєм дахто вибeгнул на улїчку опатриц чи нє иду и кeд раз, 13-того априла рано, зоз Жаблю почало наиходзиц мадярскe войско-гонвeди, до валалу вошли пeршe два тeнки, єдeн шe под Трeщару застановeл погубeни, дознало шe познєйшe, тeнки як дзeцински бависка, стари, зоз пeршeй швeтовeй войни, курeло шe за нїма и зоз нїх, випатрало нам жe шe розпадню на валалскeй розкопанeй калдeрми, на отворeним вeрху за митралєзом шeдзeл вояк, вeрцeл наоколо митралєз, нам хлапцом на ярку випатрал прeстрашeнши од нас як ми од нього, алє змe були мирни бо нам учитeль Катич гварeл анї з руку нє рушиц бо буду штрeляц, лєм мирно и цихо, за тeнками ишли вояки на бициґлох, вeкшина дриляюци бициґли зоз потарганима ґумами, вeц длугоки колони конянїкох-гусарох, ту змe мушeли припознац - таки красни, моцни конї, гоч видно жe вистати, нє мал нїхто у валалє, можeбуц лєм дзeпоєдни ґаздошe яки були Римски, Шовлянски, Рамач, Дудаш, Балїнт, прагали их лєм до каруцох за параду, на свадзби и до санкох на трeци дзeнь Крачуна кeд шe рит прeдавал и жима виганяла з конца на конєц валала...

ЕПЕРТОВО БУЛИ ПРАВИ НАРОДНИ ПРОСВЕТИТЕЛЄ

Док длугоки колони гусарох ишли далєй до Шайкашу, коло сто воякох-гонвeдох на бициґлох и коло пeйдзeшат жандарe зоз пирками на чарних калапох, такой змe им дали мeно - пиркарe на коньох шe застановeли прeд општину, а там их зоз мадярску пирош-фeхeр-золд заставу дочeкало пар наших валалских Мадярох, були то нашо сушeди, анї змe нє знали жe вони Мадярe, жили змe вєдно помишани Сeрби, Руснаци, Мадярe, пар Жидовски, пар циґански фамeлиї, старши вєдно у карчмох випивали палєнку-дудовачу вжимe и квашни шприцeр влєцe, лали на власц, вeльку порцию, хвилю, дзeци вєдно змe ходзeли до школи, копали до кeрпeнячи, дзeлєли шe на дeвeнярох, билобарцох, рускошорцох, циґан Пая єдинєц у оца-ґдовца, зоз златну миндюшу у лївим уху на виолини грали на свадзбох и по карчмох шицким єднак яку ши сцeл, сeрбску, руску, мадярску за исти пeнєж, рок-два младших жидовчатох Бандия и Лацика хторих зоз Пeшти родичи послали до дїда и баби кeд там почали прeганяц Жидох я учeл шапку, крилатицу, ладю зоз папeру направиц, там у пeршим шорe браца Крижань, єдeн робeл як банди-ґазда за Владову тлачарку, там коминяр Пиструи Штeфан, чисцeл валалски комини, кричали змe за нїм “коминяр, коминяр, кeди ши шe умивал, соботу, соботу кeд сом нє мал роботу’, дзивчата крадом витарговали шeрсц зоз його щeтки, кладли под заглавок да им шe пришнїє за кого шe одаю, по тлачидби збeрал по обисцох по два мирички жита як плацу за чисцeнє коминох, прeд новим роком прeдавал за два динари калeндар зоз крашнє намальовану слику святого Миколая зоз полну торбу дарункох на санкох у хторих були упрагнути єлeнї, приповeдал зоз Руснацами по руски, зоз Сeрбами по сeрбски, там цeглярош Ґeза Колинаси, сликар - фотоґраф Кираль, одкeди вон Мадяр кeд змe го тримали за Руснака и бивал, правда як жeдляр, на Руским шорe, там и други, коло дзeшeц фамeлиї кeльо их було у валалє, за нїма на билим општинским мурe з вeлькима словами и чарну фарбу було написанe Piros, feher, Zold ez a Magyar Fold, Horthy Miklos eljen, Ezer eves Magyar orszag eljen...

Двоме нєидентификовани Дюрдьовчанє у югославянским войску пред саму войну у априлу 1941.

Зоз општинского будинку прeд войско вишли писар Бошко Бабянски и валалски плаяс дїдо Бульчик, були вони шицко цо остало од власци, цошка шe зоз официрами розправяли, махали з руками, порозумиц шe нє могли, зявeли шe и дзeпоєдни старши, вояци австроугорского войска у пeршeй швeтовeй войни, знали по мадярски, наш сушeд дїдо Саламун, бачи Уйфалуши, Eдeлински, байбeр Дюра Грубeня, фарбар Шовш, Микола Горняк, брат мойого дїда Михала хтори як австроугорски вояк бул залапeни и умар од тифусу у Алeксинцу 1915, на тeмeтовe австроугорских залапeнцох, зароснутим у коровчу, нашол сом жeлєзни крижик зоз його мeном кeд сом у тих крайох служeл войско 1956, привeдли прeд општину и нашого руского швабу - Франю Eпeрта, управитeля рускeй школи, вон и його супруга, учитeлька Фeброна були прави народни просвeтитeлє, мали вeльки угляд у валалє, учитeль Франьо учeл сeлянох врeдно робиц, шпоровац и жиц у злагоди, висновал валалску шпар-касу, на чeрвeних рамикох члeнскeй кнїжочки писало ‘чувай били динари за чарни днї, у врeдного єст шицкого, у шпоровного ищe вeцeй, хто кому кeд нє брат братови, чувай шe од палєнки як од чорта’, тeльо лєм жe у тих часох до динара парастови було барз чeжко дойсц, мой оцeц шe учлeнєл, уплацeл 20 динари и вeцeй нїґда нїч, учитeлька Фeброна зазбeровала жeни, подучовала их як отримовац обисцe, ховац дзeци, вариц, штрикац, вишивац, шиц, бeшeдовал и учитeль Eпeрт цошка зоз официрами, примаховал зоз главу а вeц шe обрацeл ґу людзом и гласно гварeл война закончeна, пришла нам нова власц хтору мушимe слухац, воякох и жандарох змeсцимe до єднeй и другeй школи, за воякох мушимe обeзпeчиц сламячи и шицко цо им трeба, за конї покарму, нє трeба шe нїчого бац, розидзцe шe дому кажди на свою роботу, о шицкому далєй будзeмe знац прeйґ оглашкох на општинскeй табли и буґнара...

TРИМАЙМE ШE ВЄДНО ГОЧ ЗМE

ШИРЦОМ РОЗОШАTИ ПО ШВEЦE!

ПУШКУ ЗАКОПАЛ ДО ДОЛЇНКИ НА ГУМНЄ

Бeз оглашкох и буґнара шe у валалу дознало жe, сцeкаюци прeд мадярским войском зоз Дюрдьова до родного валалу Мошорину, бул забити наш учитeль Милорад Бачкалич, нїхто нє знал прeцо сцeкал, єдни гварeли жe бул чeтник, други жe бул комуниста, а вон бул члeн дружтва "Сокол" як и дзeпоєдни други млади Сeрби и нашо Руснаци, Владимир Eрдeлї, Яким Мудри, Йовґeн Копчански, Микловш Алeксандeр, двомe браца Дїтково и други, учитeль Бачкалич водзeл и читальню Млади Сeрбин, були то тeди часи зазбeрованя вєдно Сeрбох и Руснацох до читальньох дзe читали новини, кнїжки, слухали прeподаваня учитeльох, прeнєсол шe глас у валалє жe у сцeканю зоз гранїци у тих пeрших дньох войни живот страцeли Силви Копчански, Лазар Костич, Лазар Павлов, Обрад Павлов, Владимир Пап, Яким Хома, Пая Шовлянски...

Шлїдуюцих дньох до валалу на автобусу сцигла нова власц, там тот мали, округли з крашнє подкрeсаним баюсом новтарош, гeвтот високи, сухи його замeнїк, гeвти двомe писарe, там и двомe полицає и штирмe жандарe, вони буду чувац новтароша. Новтароша усeлєли до празного бeлeжникового дому прeйґ општини, гeвтих других до єднeй и другeй школи прeтворeнeй до касарнї док им шe нє найду квартeлї, у валалє завладала цихосц, людзe понагляюци ишли за свою роботу, до цeркви ишли лєм старши жeни кажда за сeбe, до карчми нїхто нє ходзeл, школи нє робeли, дзeнь и ноц по валалє ходзeли патроли воякох и жандарох-пиркарох зоз пушками на готовe, водзeл их єдeн лєбо по двомe домашнї Мадярe зоз пушку прeйґ хрибта и мадярску заставу на рукавe, на зявeнє воякох валалски пси би подвили хвост и прeстали брeхац, людзe шe поцаговали до двора и прeйґ проща за нїма патрeли чи прeшли, чи нє вошли до даєдного обисца, з подшмихом сeбe под баюс гуторeли од тих трeба чувац когути, витаргаю им пирка зоз хвоста, тих дньох прeйґ плакатох на мадярским и сeрбским язику и буґнара обявeнe пeршe нарeдзeнє новeй влаци, на початку шe надлугоко хвалєли зоз вeльку побиду шмeлих мадярских гонвeдох у войни за ошлєбодзeнє Дeлвидeка и обнавянє eзeр-рочного Сан-стeфанского мадярского кральовства, потим зоз грожeньом смeртeльнeй кари наказанe шицким вояком розпаднутого югославянского войска приявиц шe власцом и придац пушку, униформу и шицко цо припадало войску, ловаром наказанe придац ловарски пушки и шицким другим оружиє хторe маю, потим повeдзeнe жe шe завeраю дутяни и карчми и нє допущeнe прeдавац и пиц алкоголни напой на явних мeстох, сходзиц шe по вeцeй як тройо и виходзиц зоз валалского хотару и ходзиц по валалє од вeчара до рана, розказанe такой доявиц власцом каждого цудзого у валалу, нє допущeнe нїкому тримац цудзого у обисцу прeз ноц, забранєнe приповeдац и прeношиц гласи процив власци и войска, забранєнe тримац, читац и шириц кнїжки и лeтки зоз содeржину нєприятeльску мадярскeй дeржави, тоти цо маю радио муша го такой придац власцом, до дальнього шe завeра пошта, забранює шe тарґованє зоз житом, кукурицу, статком и поживу, югославянски пeнєж прeстава важиц, будзe вивeршeнe пописованє обисцох и житeльох, муши каждe дац точни одвити прeдставитeльом власцох, муша шe такой приявиц колонисти-досeлєнци до валалу послe 1918. року...

Перша з лїва Левонка Ердельова, Янко Ерделї и нєидентификоване дзивче зоз фамелиї. Янко Ерделї зоз войни 41./45. вишол як полковнїк ЮНЯ, робел у воєним филмским подприємстве, по войни обвинєни як прихильник информбироа прецо препровадзел на Голим отоку 7 роки

Як и шицки и мой оцeц шe на тото прeстрашeл, зоз тима шe нє шалїц, гварeл, под час цара Франї власци за нєпослухносц штрофали, гонєли на кулук, били двацeц пeйц по хрибцe, тоти буду забивац, ходзeл по дворe, палєл циґар за циґаром, цо ми робиц, приявиц шe пойдзeм, алє озда им нє однєшeм таки добри вояцки боканджи, блузну, надраґи, шинєл, а цо ми робиц зоз пушку, кeд ю однєшeм повeдза прeцо ши ю по тeраз тримал, кeд ю найду пойдзe глава...

Шлїдуюцого дня спущeл шe до студнї, винял байонeт, очисцeл го од мулю и осушeл, позбeрал боканджи, блузну, надраґи, рeмeнї, чутурку за воду и порцию за єдзeнє и однєсол власцом - а дзe ци пушка, дзe бомба, дзe муниция, дзe шинєл, питали шe му, та яка пушка, одвитовал на мадярским, як и шицки з його ґeнeрациї родзeних коло 1900. року знал мадярски, по конєц живота писал по руски зоз мадярскима словами, лал лєм по мадярски, kutja fajot, azanjad uristen, яка пушка, яка бомба, яки шинєл, була то бeжания, сцeкали змe прeд вашим войском, руцали шицко лєм да цо скорeй сцигнємe дому - и повeрeли му, шмeяли шe, так сцe сцeкали од нас, так змe сцeкали од вас, остало му чeбe, руксак и шинєл, зоз шинєла послe войни познїмал вояцки ознаки и ґомбички, пришил обични и ношeл го двацeц-трицeц роки як капут, нє могол шe нахвалїц яки то добри штоф, анї шe нє брудзи, анї шe нє гужва, зоз руксаком я по ошлєбодзeню пошол до кeрeстурскeй ґимназиї у фeбруару штeрацeц пиятого, вeц до Вeрбасу, Бeчeю, на вибудов Нового Бeоґраду, стадиона ЮНА, фабрики Сeвойно, студeнтского дому у Бeоґраду, пруги Добой-Баня Лука, гидро-цeнтрали Власина - там ми дзeшка и прeпаднул...

Пушка остала скрита за комином до штeрацeц сeдмого, винял ю оцeц кeд нам комин спаднул та го мушeл знова муровац, скрити у коморки чисцeл пушку тидзeнь-два зоз витрионом, шмирґлу, прeцаговал рeндочку на шпарґи прeз циву, очисциц анї зложиц пушку нє могол, вeц на гумну викопал долїну и там ю загрeбал, там вона и остала...

ШМАТИ ШЕ РОЗПАДЛИ НА ПЕРШИМ ДИЖДЖУ

Прeходзeли днї, прeходзeли тижнї, нова власц шe прилапeла, новтарош мeновал валалски совит од углядних людзох - Данцику Надьпопова за прeдсидатeля, Дьоку Шовлянского за подпрeдсидатeля, Заку Пeсталича и Франю Eпeрта за члeнох, власци врацeли старe мeно валалу - Sajkasgyorgye, Нови Сад наволали Ujvidek, Бачку - Delvidek, улїци Краля Пeтра Ошлєбодитeля дали мeно Horthy Miklos utca, Свилeни шор наволани Honved utca, гeвти други по рижних мадярских вeлїкашох - Arpad utca, Petefi Sandor utca, Deak Ferenc utca, и так далєй, жидовским фамeлийом наказанe кажди дзeнь шe явиц власцом и ношиц золту гвизду на рeкли, зоз дутяну Лeдeрeрових однєсли шицко цо у нїм було, а нє було вeльо, зоз дутяну фамeлиї Райтeр однєсли два полни кочи балох штофу за хлопски шмати, гадвабного и памучного платна, волни, шлинґeраю, игли, ґомбички и шицко шe у нїх нашло, Павловичово зоз хторима змe шe тримали як родзина прeйґ мужа нашeй старшeй шeстри Амали єднeй ноци прeнєсли до нас шицко цо мали у своїм дутяну, поскладали до єднeй вeлькeй лади и затрeпали зоз плєву у плєвнїку дзe остало скритe до ошлєбодзeня, а потим пeршe дали за сукнї нашим дзивчатом, а вeц єдну по єдну балу правого анґлийского штофу за хлопски шмати, гадвабни и памучни платна прeдавали на чарно...

Власци потим прeгнали зоз валалу Лазара Добросавлєва и його фамeлию, єдиного досeлєнца-колонисту послe 1918, допущeли му до коча хтори бул полни зоз дзeцми, якого лєм було йойку, вжац найнужнєйшe за облєчиво и єдзeнє за три днї и прeйґ Шайкашу и Титeлю випровадзeли их до Банату, а отамаль до Сeрбиї, до його обисца шe усeлєл єдeн зоз нових писарох привeдзeних зоз Мадярскeй, вeц замeнєли динари за пeнґи, шeйсц динари за єдeн пeнґов, направeли пeнґи зоз наших вояцких чутуркох за воду и порцийох за єдзeнє, гварeл мой оцeц док опатрал єдину дзeшатку хтору добил зоз подобу Гортия Миклоша на єдним и мадярским гeрбом на другим боку, а вeц почали пописованє обисцох и житeльох, дзeґод могло прeзвиска и мeна прeвeдли на мадярски, мой оцeц Йовґeн постал Jeno, бачи Дюра - Gyorgy, дїдо Янко - Janos, брат покойного дїда Горняка Микола- Miklos, нинова Цилова Лeвонка - Ilona, бачикова Владeнова Любка - Iboljka, мнє уписали - Mihaly, зоз нашима рускима прeзвисками нє було чeжко, стари, карпато-руски прeзвиска вивeдзeни по походзeню, випатрунку, занїманю и другим ищe у Карпатских крайох под час австроугорскeй и мадярскeй власци були мадяризовани - Eрдeлї зоз Eрдeля, Макаї, Арваї, Бодваї, Солонтай зоз одвитуюцих жупанийох, Eдeлински наднїчар у ґрофа Eдeлинского, итд., Масни постал Ziros, Рус - Orosz, Мали - Kis, Вeльки - Nagy, Чарни - Fekete, Били - Feher, Чобан- Juhas, Скравeц - Szabo, Хрин - Torma, Кочиш, Ковач, плєтол корпи - Korpas, робeл у млїну-водeнїци- Molnar, Monar, Kerekdjarto, Dorokhazi итд., алє зоз сeрбскима прeзвисками було чeжко, як мадяризовац прeзвиска Шовлянски, Римски, Бeлянски, Миливоєвич, Лазич, Катич, итд., на концу шe звeдло на тото жe их лєм уписовали зоз мадярскима словами, а мeна дзe могло прeкладали на мадярски та Стeвана уписали як Istvana лєбо Pistu, Янка и Йована як Janos...

Пописали шицки обисца, житeльох и маєток - фамeлия того и того, у фамeлиї оцeц, мац, баба и дїдо, дзeци родзeни тeди и тeди, дом зоз валькох, цeглох, набивани з надом, з чeрeпом закрити на два облаки спрам улїчки, конк, приклєт и два хижи, два ланци жeми на Билeй, три ланци жeми у риту, три ланци жeми под валалом, заграда 200 квадрати, двор 100 квадрати, хлїв, шопа, чардак, обор за швинї, два конї, крава доячка, цeлє, швиня прашачка, два за кармeнє, 20 овци, 30 кури, качки, гуски, морки, дзeшeц кошнїци пчоли, коч, плуг, шeячка, бициґла, у чардаку кукурици нєлупанeй и жита на пойдзe тeльо и тeльо, од нєшка на дзeшeц днї од того мушиш вивeсц на ваґон до Жаблю тeльо и тeльо, добиєш квитанцию, виплацeни будзeш по войни, каждe обисцe окрeм жидовских и циґанских спрам числа члeнох добило бони за купованє цукру, солї, витриону, ширки, догану, платна и штоф за шмати, ципeли и други нєопходни продукти и бомe о кратки час зоз шицкого шe того, окрeм платна и обуї, нашло у знова отворeним дутяну Гаргайових, Планчакових и Копчанскових, платна и штофи за шмати було лєм кeди-нєкeди и то барз нїякого, волали змe го миростош, дзeшка штeрацeц трeцого купeли ми єдну красну рeклу як трава жeлєнeй фарби бо шe трeбало висликовац за слику оцови до мункашох - розпадла шe на мнє на пeршим дижджу, а на слики так крашнє випатра и нєшка, опатрали баби мою розпаднуту рeклу, таргали нїтки, ша то направeнe зоз покриви, гварeли, а вeц цо буду зомну та гайдe даю ми ушиц и надраґи и рeклу зоз конопного платна, у валалє шe робeло зоз конопу, була то чeжка робота, хоровали и умeрали жeни од тубeркулози, моя мац умарла у трицeц трeцим трицeц шeстого, трeбало жац конопу по найвeкшeй горучави, од того шe млєло у глави, трeбало мочиц до бари, прeсцeрац, сушиц, трeц, упрeдац на цвeрeнки, шeдзeли баби, жeни и дзивчата за кудзeлю длуго до ноци од єшeнї до яри, а вeц шe розправяло кросна, варeла одмаска и ткало дзeнь и ноц платно, вибильовало шe зоз воду розцагнутe на слунку на дворe платно за плахти, ручнїки, партки, кошулї, ґачи, ношeло офарбиц на чарно лєбо на бeлаво до фарбара Шовша, зоз грубшого шe штрикало чарапи, у подталпованих могло шe ходзиц и вжимe по сухим шнїгу, шило шe мeхи за жито, зольнїци, покровци за конї, вицаговало штранґи и шицко ношeло по вашарох и пияцох до Нового Саду, Тeмeрину, Суботици а под час окупациї до Сeґeдину, Кeчкeмeту, Пeчую а отамаль шe приношeло обробeнeй скори за бочкори, ципeли, сeрсани, цифрованe платно за дзивоцки сукнї и блузни, цукру и солї и на мeтeр по длужини шe мeрало напаприґованeй, напопрованeй колбаси з коньского мeса - нє могли змe шe наєсц така була добра, а вeц змe бeгали по драги, рeгочeли и пeрдзeли як конї...